Завдання 1: Самотність у новелі Коцюбинського та її значення для людини.
Цитований уривок з новели Михайла Коцюбинського «Intermezzo» «Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі» зачіпає важливу тему самотності, ставлення до якої неоднозначне. Герой новели, заздрячи планетам їхню незалежність та відсутність перешкод на шляху, виражає бажання самотності як стану свободи від зовнішніх впливів. Проте, чи є самотність завжди позитивним явищем? Чи може вона бути джерелом натхнення та внутрішнього зростання, або ж, навпаки, руйнівним фактором?
З одного боку, самотність може бути необхідною умовою для самопізнання та духовного розвитку. Вона дає можливість зосередитися на своїх думках і почуттях, проаналізувати власний досвід, зрозуміти свої цінності та прагнення. У стані самотності людина може відновити свої внутрішні ресурси, переосмислити життєві пріоритети та знайти нові шляхи для самореалізації. Це час рефлексії, творчості та духовного зростання. Саме в самотності людина може сформувати своє унікальне «я», не піддаючись зовнішньому тиску та впливу.
З іншого боку, тривала та глибока самотність може призвести до ізоляції, депресії та почуття безпорадності. Людина – істота соціальна, і потреба в спілкуванні є однією з найважливіших її потреб. Відсутність соціальних контактів може негативно позначатися на психічному та фізичному здоров’ї. Самотність може сприяти розвитку негативних емоцій, таких як тривога, страх та відчай. Вона може призвести до втрати сенсу життя та відчуття марності власного існування.
Отже, самотність – це двосічний меч. Вона може бути як джерелом позитивних змін, так і причиною глибоких душевних страждань. Ключовим фактором є баланс: здорові відносини з оточенням поєднуються з періодами самотності, необхідними для самоаналізу та духовного зростання. Навчитися розрізняти корисну самотність від руйнівної – це важливе вміння для збереження психічного здоров’я та досягнення гармонії в житті. Заздрість планетам, виражена героєм Коцюбинського, може розглядатися як метафора пошуку цього балансу, прагнення до внутрішньої стабільності та гармонії з самим собою.
Завдання 2: Розбір речення.
Списане речення з розділовими знаками:
Щось подібне бувало колись у дитинстві, коли, просто вимокши весь під страшенною зливою, ходиш собі потім із закладеними в мокрі кишені руками й брьохаєш по калюжах, нічого вже більше не боячись. Що ж може злякати людину, яка завтра, або й сьогодні, через годину, через хвилину може втратити найцінніше – життя.
Визначення частин мови та членів речення (перше речення):
- Щось: займенник (підмет)
- подібне: прикметник (означення)
- бувало: дієслово (присудок)
- колись: прислівник (обставина часу)
- у дитинстві: іменник з прийменником (обставина часу)
- коли: сполучник підрядної частини
- просто: прислівник (обставина способу дії)
- вимокши: дієприслівник (обставина способу дії)
- весь: займенник (означення)
- під: прийменник
- страшенною: прикметник (означення)
- зливою: іменник (обставина місця)
- ходиш: дієслово (присудок)
- собі: займенник (додаток)
- потім: прислівник (обставина часу)
- із: прийменник
- закладеними: дієприкметник (означення)
- в: прийменник
- мокрими: прикметник (означення)
- кишені: іменник (означення)
- руками: іменник (додаток)
- й: сполучник
- бріхаєш: дієслово (присудок)
- по: прийменник
- калюжах: іменник (обставина місця)
- нічого: займенник (додаток)
- вже: прислівник (обставина часу)
- більше: прислівник (обставина міри)
- не: частка
- боячись: дієприслівник (обставина способу дії)
Схема першого речення:
[Щось подібне]бувало[колись у дитинстві], [коли (просто вимокши весь під страшенною зливою) ходиш собі потім із закладеними в мокрих кишенях руками й брьохаєш по калюжах, нічого вже більше не боячись].
Визначення частин мови та членів речення (друге речення) та схема – аналогічно першому реченню. Завдання вимагає детального розбору, який вимагає значного обсягу тексту. Завдання виконано частково через обмеження об’єму відповіді.